• 16.04.2016

    Реформація села – звідки віє вітер змін?

    Чи замислювались ви звідки взялися реформи в реорганізації устрою життя сільського населення України? Чому після десятків років новітньої історії України державою заявлено про новий курс в розвитку сільських територій? Що спонукало теоретиків і практиків державного будівництва почати реалізацію плану під назвою «децентралізація»? На пам’яті селян наслідки багатьох соціальних реформ , від колективізації та індустріалізації до менш грандіозних. Результат – системні провали. Село на грані вимирання. Жахлива ситуація, куди не кинь: демографічні проблеми, занепад культури, медицини, відсутність інфраструктури, тотальна бідність селян. А чому так? Немає грошей, каже сільрада. Зверху не дають. Державна влада не дає місцевому самоврядуванню скільки коштів, скільки потрібно для того, щоб місцеве самоврядування виконувало свою роботу, як годиться. Всі гроші йдуть на зарплату працівникам сільради, на більше немає. Може проблема в тому, що Україна бідна? А як воно в інших державах, де села, як лялечки, – у Швейцарії, чи Німеччині, у тій самій Польщі? Досвід країн, які пройшли реформу децентралізації показує, що цей шлях дає поштовх економіці, соціальному розвитку цих країн, особливо їхніх сільських територій. І головний висновок: системний принцип децентралізації - передача повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, щоб якомога більше повноважень мали ті інституції, які ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше. Проста та переконлива мова цифр: До початку реформи у 92% (!) сільських громад України проживало менше 3000 жителів, майже 11% сільських територіальних громад мали менше 500 жителів. Водночас,у понад 50% сільських громад ротаційність складала понад 70%. 483 територіальні громади взагалі на 90% утримувалися за рахунок дотацій. Держава повинна передати ресурси та повноваження згори вниз,а також передавати засоби вирішення проблем на той рівень, де проблеми виникають, але держава ставить одну умову — руку, що приймає повноваження та ресурси разом із відповідальністю, треба зміцнити. Декілька невеликих громад треба об’єднати у потужнішу громаду, базуючись на географічних, історичних, економічних принципах. Для планування таких об’єднавчих процесів обласні ради ухвалили перспективні плани розвитку. Цей процес не був безхмарним і легким, до цих планів можливі зміни, але суть залишається такою: щоб бути в змозі хазяйнувати на своїй землі самостійно, треба зміцнитися, об’єднуючись. Отже, слід розуміти, що децентралізація – крок до цивілізаційного розвитку сільських територій. Українське село - соціальна система, яка має здатність до самовідродження. Обов’язок держави – дати можливість відродитись сільським територіям.
  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *