• 20.01.2017

    Перевтілення до Лапландії доведе.

    Сільська голова села Петрики Наталя Гибало їде до далекої казкової країни за враженнями та подарунками для маленьких мешканців села. Закінчився перший етап популярного конкурсу „Від селянки — до панянки“. Цей конкурс перевтілень — як зовнішніх, візуальних змін, так і внутрішнього світу його учасниць. У минулі роки участь у ньому брали тваринниці, сільські бухгалтери, економісти. Але цього організатори — ТОВ „НВФ „Урожай“ та творче об’єднання „ProСело“ вирішили піти на більш сміливий експеримент та запросили до перевтілення жінок-сільських голів. До складу поважного журі увійшли генеральний директор ТОВ„НФО Урожай“ Олег Васецький, він же головний спонсор проекту, професійний стилісти та бьюті-майстри Angela Bond, Anna Sorel , В’ячеслав Дюденко та Оксана Фурса. Змінювали жінок фахівці салону краси „Lilu“ та головна натхненниця проекту та автор його телевізійної версії Світлана Немилостива. У конкурсі „Від селянки — до панянки“ згодились взяти участь 20 учасниць. Про всіх них можна сказати, що вони — відважні войовниці та милі упорядниці. Саме про таких колись писав класик, що вони і коня на скаку зупинять, і до палаючої хати ввійдуть. Звісно, організатори трохи ризикували, адже ніхто не міг здогадатись, як реагуватимуть учасниці на вільні експерименти стилістів та на свої нові образи. Бо всі вони давно для себе знайшли єдино вірний образ — сильної жінки. Не заздрю журі, бо я б загубилась серед симпатичних облич та щирих душ учасниць „Від селянки — до панянки“. Однак зі своїм складним завданням вони впорались, і вже 19 грудня оголосили про своє рішення. Тож приз — путівку на тижневу новорічну поїздку до Лапландії отримала Наталя Гибало з села Петрики Городищенського району. Це насправді королівський дарунок, адже Новий рік переможиця зустріне в далекій країні, у товаристві товаристві Санта- Клауса, серед торосів, з полярними оленями та фантастичним північним сяйвом просто неба. Пані Наталя перед тим, як відправитись у путь, згодилась розповісти про свою участь у проекті та про те, що вона від нього очікує. —Наважилась взяти участь у конкурсі завдяки надійній співпраці нашої сільської ради із фірмою „Урожай“. Завдяки їй мої рідні Петрики мають можливість розвиватись, — розповідає Наталя. — І ось, власне, коли було оголошено конкурс серед сільських голів, я спочатку хотіла проігнорувати його. Але пручалась я недовго. Вийшло так, що нам НФО „Урожай “ запропонувало спробувати свої сили у написанні соціально-важливих для наших сіл проектів. Тим, хто візьметься за цю справу, обіцяли шанс поїхати до Польщі на навчальні семінари з місцевого самоврядування. Із нашого району з п’яти сільських голів лише я взяла участь у написанні такого проекту. Решта, а загалом учасників конкурсу було 30, представляли інші райони області. Восени несподівано для себе стала однією з тих, хто поїхав переймати досвід поляків. Враження я від тієї навчальної поїздки отримала такі, що важко описати словами, а досвід — неоцінений. Початком змін, які має отримати наше село, власне й стало написання мною грантового проекту, в якому я мала переконати, які саме запропоновані мною зміни у населеному пункті варті уваги і достойні надання коштів на їх реалізацію. Ми давно хотіли надрукувати книжку з історії села Петрики, бо про нього ніхто ніколи жодним рядком не написав. Такого не може бути, якщо ми хочемо аби наші діти шанували свою малу батьківщину.Тому протягом двох років залучали до дослідницької роботи місцевих ентузіастів, які добряче попрацювали в архівах. Дуже нам допоміг у зборі важливої історичної інформації черкаський краєзнавець Микола Щербіна. Таким чином нашкребли матеріал на книгу, після чого постало інше питання — де взяти гроші на друк? Грантовий проект я писала з думкою про те, що не хлібом єдиним жива людина. Виграла врешті 20 тис. грн. і ми надрукували 200 примірників, які будуть роздані нашим селянам під час громадських слухань, на яких я планую зробити свій річний звіт. Але це лише перший крок у плані збереження історії Петриків. Думаю, що книгу ми з часом маємо перевидати, доповнити новими даними, зробити більш насиченою інформативно. Особисто я мрію додати туди замітки про наших видатних та цікавих людей, не одне покоління простих трударів, які примножували його добробут. Цю книгу ми маємо передати своїм дітям та онукам. Гіперактивну, креативну і надзвичайно щиру Наталю Гибало після повернення з Польщі чекав ще один сюрприз — надійшло запрошення взяти участь ще й щорічному конкурсі краси від „Урожаю“. Спочатку подумала — як це, сільський голова йде на конкурс краси? Яка з мене модель?! — поділилась пані Наталя. — Але зачепило інше. За свого життя я майже не користувалась косметикою, ніколи не бувала в жодному салоні краси, в очі не бачила стилістів і тим більше не ходила за порадами до дизайнерів одягу. А тут раптом з’явилась можливість спробувати все це на собі. Як це бути красивою, добре доглянутою, жінкою? Захотілось якихось відчутних змін у зовнішності, тому я з радістю віддалась у руки професіоналів — законодавців моди та стилю. І знаєте, ні на хвилиночку не пожалкувала і залишилась дуже задоволеною результатом їхньої роботи з мого перевтілення. Не сказати, що я дуже кардинально змінилася, але дійсно почала почуватися більш впевнено. Це помітили і рідні, і односельці. Хоча я жінка — не боязкого десятку. Дякую усім, хто доклав зусиль до мого нового образу. Подивилась, як помолодшали на очах мої колеги та конкуренти по конкурсу. Це дійсно не може не вражати! Чому мені випала честь виграти та отримати путівку до Лапландії, я ,якщо відверто, ніяк не второпаю. Хоча відчуваю себе на сьомому небі! Дуже рада за можливість побачити загадкову Лапландію, про яку читала ще маленькою у казці про Снігову королеву. Привезу з тих далеких країв кожній дитині з моїх Петриків листівки від Санта-Клауса та обов’язково якісь сувенірчики. Все ж таки не треба за відпочинком, хоча й заслуженим, забувати, що я сільський голова, яка має працювати для своєї громади, якби пафосно це не звучало. На питання, щоб наша героїня попросила у Санти для своїх рідних Петриків, Валентина швидко відповідає, що громаді села конче необхідним є невеличке підприємство з переробки гарбузового насіння та виробництва олії. Адже петриківці зазвичай вирощують саме гарбузи. Вирощене мусять здавати за безцінь перекупникам, а ті мають справу із тими, хто згодом вигідно реалізує сировину до тієї ж Європи. Гарбузова олія там дуже цінується в якості сировини для фармакології , медицини, косметології та дієтології. Ми б і самі громадою могли знайти необхідні нам ринки збуту. Але справа за іншим — потрібне власне міні-виробництво на будівництво якого потрібні шалені кошти. Воно, переконана міський голова, допоможе утримати молодь та надати роботу багатьом селянам. А це означає, що й Петрики не зникнуть з мапи. Пані Наталя пообіцяла розповісти,коли повернеться до України, як відбулася її зустріч на вищому рівні із Сантою, і чи готовий цей чарівник допомогти у здійсненні її мрії про нові Петрики. А на останок відповіла на питання, яке муляло мене з самого початку нашої зустрічі — які якості потрібні задля того, щоб бути сільським головою. — Сільський голова має бути ідеалістом. Людиною, яка спокійно ставиться до грошей і не вдавиться за них, яка не є злобливою та мстивою, — вважає Наталя Гибало. — Головне — керівник села повинен любити його серцем та однозначно поважати його мешканців. Всьому іншому можна навчитись. 29.12.2016 8:13. Тетяна Балякіна,"7 днів" .
  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *