• 03.09.2015

    Коли ми вперше познайомились із Катериною Марченко,

    _DSC0385 Коли ми вперше познайомились із Катериною Марченко, оператором машинного доїння із АФ " Батьківщина Шевченка", то була звичайнісінька сільська жіночка. Чепурна, підведені світлі тіні на повіках, волосся підфарбоване хною. Але в самих очах жінки проглядався якийсь невимовний смуток. І тоді я зробила Катерині запрошення до участі в проекті жіночих перевтілень. Домовились про зустріч у Черкасах у салоні краси та візит до модного бутіку. І ось як засяяли очі моєї нової знайомої. Пробуджена харизма та підкреслена природна врода допомогли Катерині набрати найбільшу кількість симпатій читачів сайту і отримати у подарунок путівку до Парижу. Це був щасливий день. Олег Васецький, керівник НВФ " Урожай", у складі якого працює Катерина, зробив для жінки неймовірне, здійснив мрію побачити Париж... Це сталось навесні минулого року. І тільки дорогою до Львова, звідки відправлявся автобус до омріяної країни, я дізналась, настільки багатостраждальні наші сільські жінки. Щоправда, замолоду Катерина жила й працювала в місті. Але завжди тягло до отчого дому. А коли зрештою, зважилась на переїзд, то думала щодня радіти росяним ранкам, обіймам коханого, успіхам синів. Та невдовзі овдовіла, сини познаходили пари. Не зчулась, як залишилась зовсім насамоті. Єдина радість, що є робота, улюблений колектив, і найкращий у світі директор. Навіть коли ми були у самому Парижі, з його романтикою, ароматом, багатством та величчю, Катерина тльки й говорила, що про дім, ферму, село... Минув рік, цієї весни ми знову зустрілись із Катериною. Все тою ж хною вифарбуване волосся. Хоча стилісти обрали жінці кардинально інший колір. Все так же скромно підведені очі. Про який там ефект мокрого волосся говорити, та яскраву губну помаду, а це так їй пасувало. Чому так? Немає стимулу? Немає бажання виділятись серед інших, не зрозуміють," заклюють", як білу ворону". Але ж вони таки справді не така, як всі. Вона смілива і красива від природи, вона бачила світ і бачила, як інші жінки дбають про себе. Так, спогадами про Париж Катерина живе ледь не щодня, але в своєму селі таки вважає за доцільне не виділятись з - поміж інших. Але ж така позиція не дозволяє змінити життя, а мені здається, що Катерина потребує змін у житті і варта більшого! Навіть якщо для цього знову доведеться змінити прописку.( Про наступну подорож, цього разу до Кіпру, ще однієї з працівниць ТОВ НВФ " Урожай" Анни Носкової із Корсунь - Шевченківського району, дивіться вже за місць на сайті www. proselo. com.ua в розділі конкурс "Від селянки до панянки" ) Парижская весна Татьяна Воронцова Парижскую весну не спутаешь С другой весною никогда - Здесь в марте возраста не чувствуешь... В апреле снова молода. А май такой встречает прелестью, Такою лаской неземной,- Как будто юность дышит свежестью И вновь уводит за собой. Цветут каштаны и акации В вишнёвой кипени садов, И с восхитительною грацией Идёт по мостовой Любовь. Дождь моросит, и вечер сумрачен, Но в нём так много теплоты... А я в Марэ средь тесных улочек Средневековой красоты, Что с возрождением повенчаны Архитектурою дворцов... Стоят музеи с тайной вечною - Карнавале и Пикассо. Чарует душу роскошь древняя, И вдохновляет простота... Парижская пора весенняя, Как сладкий поцелуй в уста. Но мчится дилижанс истории От узких улочек Марэ,- И я иду вслед аллегории На улицу Сент-Оноре. Ах, как прекрасна эта улица, Как широка и как светла... Боюсь, что голова закружится,- Зайду в "Мезон дю Шокола".
  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *